1. Словник української мови у 20 томах

вогнепальний

ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Пристосований для стрільби за допомогою пороху або інших вибухових речовин.

Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Григорій Тютюнник);

У злочинців вилучено дванадцять одиниць вогнепальної зброї (з газ.);

За допомогою технічних засобів митники встановили, що вогнепальні причандалля заховали в корпусі системного блока комп'ютера (з газ.).

2. Заподіяний кулею, осколком снаряда і т. ін. (про рани).

Вогнепальних ран на їхніх тілах поки що не знаходили (М. Білкун);

Розрізняють рани різані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні (з наук. літ.);

Вогнепальна травма.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнепальний — вогнепа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вогнепальний — [вогнеипал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. вогнепальний — -а, -е. 1》 Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин. 2》 Заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вогнепальний — хохл. (огнестрельний) пальний пальний Словник чужослів Павло Штепа
  5. вогнепальний — ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин. Для епохи дикунства лук і стріла були тим самим, чим став залізний меч для варварства і вогнепальна зброя для цивілізації, — вирішальною зброєю (Енгельс... Словник української мови в 11 томах