1. Словник української мови у 20 томах

водиця

ВОДИ́ЦЯ, і, ж.

Пестл. до вода́ 1.

Людська крівця – не водиця, розливати не годиться (Номис);

Подивилась у водицю На личко своє (Леся Українка);

Що ж мені діяти, серце моє, Кінь його в мене водиці не п'є (А. Малишко);

Покличте, хлопці, лікаря швиденько, Водиці з цукром дайте гуцуляті (П. Воронько);

– Як водиця? – запитав Ґалаґан. – Хороша вода. Холодна – зуби ломить, – відказав Пилип (Ю. Мушкетик);

– То, сину, промені віддзеркалюються у водиці, у росинці (О. Бердник);

* Образно. Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу (Біблія. Пер. І. Огієнка);

* У порівн. Кров лилася, як водиця, і падали, падали вбиті та поранені з обох боків... (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. водиця — води́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. водиця — -і, ж. Пестл. до вода 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. водиця — Водонька Словник чужослів Павло Штепа
  4. водиця — див. вода Словник синонімів Вусика
  5. водиця — ли́ти во́ду, ірон. Говорити або писати неконкретно, беззмістовно, нецікаво і т. ін.; вести розмови замість того, щоб робити щось. Сподіваюся, що в новому році письменники будуть менше “лити воду”, а більше писати (З газети). ли́ти води́цю. Фразеологічний словник української мови
  6. водиця — ВОДИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. до вода́ 1. Людська крівця — не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1284); Подивилась у водицю На личко своє (Л. Укр., I, 1951, 324); Що ж мені діяти, серце моє, Кінь його в мене водиці не п’є (Мал., I, 1956, 130). Словник української мови в 11 томах