1. Словник української мови у 20 томах

водогін

ВОДОГІ́Н, го́ну, ч.

Те саме, що водопрові́д.

Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця з високими спорудами водогонів (Ю. Смолич);

Водогін не мінявся, мабуть, з античних часів, – без кінця його ремонтують і вулиці всюди розриті... (О. Гончар);

Дід Кирило відає ще й мотором, що нагнічує воду у водогін (В. Козаченко);

У першій половині XVII ст. на Подолі виникає водогін, окремі гілки якого підводили воду до садиб, зокрема монастирів (з наук. літ.);

Ще й досі в різних місцях Подолу знаходять дубові труби – залишки першого київського водогону (з наук.-попул. літ.);

Проблеми із питною водою вирішить комплекс очисних споруд та водогін (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. водогін — водогі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. водогін — -гону, ч. Те саме, що водопровід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. водогін — ВОДОПРОВІ́Д (система труб, нагнітальних установок і т. ін. для подавання води), ВОДОГІ́Н, ВОДОВІ́Д. Як тільки жильці отелю полягають спати, починається поправка і прочистка водопроводів, елеваторів і т. ін. Словник синонімів української мови
  4. водогін — Водогі́н, -го́ну; -го́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. водогін — ВОДОГІ́Н, го́ну, ч. Те саме, що водопрові́д. Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця з високими спорудами водогонів (Смолич, I, 1958, 55); Дід Кирило відає ще й мотором, що нагнічує воду у водогін (Коз., Сальвія, 1959, 19). Словник української мови в 11 томах