водолюб

ВОДОЛЮ́Б, а, ч.

1. мн. Родина водяних жуків ряду твердокрилих.

З-під широкого листя виплив жук-водолюб (О. Донченко);

Болотна черепаха живиться водяними слимаками, червами, плавунцями та водолюбами (з наук. літ.);

Тіло водолюба яйцеподібної форми, блискучого, смоляно-чорного кольору із зеленуватим відтінком (з навч. літ.);

* У порівн. – Спасибі вам... Вашу ласку запам'ятаю повік, – зашелестів словами, папірцем і одягом огрядний гість та й пірнув у темряву, мов жук-водолюб у воду (М. Стельмах).

2. розм. Тварина або рослина, яка любить воду.

Болотний аїр можна вважати справжнім водолюбом (із журн.);

У виставковій залі широко представлені тварини-водолюби, серед яких можна побачити навіть рідкісну на Прилуччині видру (з газ.).