водяний

ВОДЯНИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до води (у 1, 2 знач.); водний.

Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Під ним [містком] шумить і б'ється об каміння біла водяна хвиля (І. Нечуй-Левицький);

[Острожин:] Добре ваші українські пісні придаються до водяного спорту, ніяк я не сподівався! (Леся Українка);

Далеко внизу чорнів на світлій водяній дорозі човник (О. Донченко);

Ось спалахнула веселка у високих водяних розсипах – то заграли фонтани Русанівки (А. Крижанівський);

* Образно. Дощ сік i стьобав їх водяними батогами, вода вже проймала крiзь пальта до голого тiла, а вони [халамидники] сидiли, скоцюрбившись (В. Винниченко).

2. Який живе або росте у воді чи на її поверхні.

Спросоння крикнув якийсь водяний птах, і знову тиша (О. Донченко);

Тут вода розлилась, а за греблею зовсім спала, видно голе дно, драглистий мул, і повзають у калюжах водяні блохи, жуки, в'юнці (В. Близнець);

У воді жваво метушилися золотаві карасики, блискали полірованими каштановими панцирами водяні жуки, ліниво в'юнилися товсті, ситі п'явки (О. Бердник).

3. Який діє за допомогою води.

На Потоці стоїть водяний пильний тартак, чорний, невисокий (І. Нечуй-Левицький);

Близько від нього [механіка] в березі шумів невгамовний потік, а на повороті глухо гупали лопаті водяного млина (С. Скляренко);

Одним з найпростіших і найдавніших двигунів є водяне колесо (з навч. літ.);

// Спричинений дією води.

Деструктивними процесами природного середовища на великих площах є аридне та арктичне спустелення, збезлісення, деградація тундрових і лісотундрових районів, водяна та вітрова ерозія земель, деградація океанічного середовища (з наук. літ.).

4. у знач. ім. водяни́й, но́го, ч., рідко. Те саме, що водяни́к 1.

А може, і водяного з бородою углядить (О. Донченко);

Дід Родим .. сам не купався ніколи, певно побоюючись, щоб берегині й водяний не відібрали в нього силу й хист (П. Загребельний);

Меншому, худорлявому, не хотілося лізти в воду, .. адже в кожному кущику очерету міг причаїтися водяний або русалка чи берегиня (І. Білик).

ВО́ДЯНИЙ, а, е.

1. Те саме, що водя́вий 1; водянистий.

Тут робота на горах важка, а харчею [харчем] бував не тривний житній, а вівсяний хліб та водяна картопля (І. Нечуй-Левицький).

2. Багатий на воду; багатоводний.

Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Панас Мирний).