возичок
ВО́ЗИЧОК, чка, ч.
Зменш. до во́зик.
Не мав добрий чоловік Та із чого жити, Мусив собі возика купити: А возичок скрипу-рипу, А воличок лапу-лапу, А котичок няв-няв-няв (Олена Пчілка);
* Образно. Україна нагору тягне возичок надій (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возичок — во́зичок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- возичок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до возик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- возичок — ВО́ЗИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до во́зик. Словник української мови в 11 томах
- возичок — Возичок, -чка м. ум. отъ віз. Словник української мови Грінченка