возлюблений

ВОЗЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е, ц.-с.

1. Дієпр. пас. до возлюби́ти.

Певно, [величезна позичка] не є призначена на підношення мирного рільництва або промислу домашнього, так возлюбленого .. галицькими шляхтичами... (І. Франко);

Возлюблені в Господі браття і сестри! Сердечно вітаю вас зі святом Великодня (з газ.).

2. у знач. прикм., уроч. Якого полюбили.

Якщо за заповіддю Його живемо і повелінь Його дотримуємося, то радіє і милостиво наближається до нас, береже і захищає, як дітей возлюблених (І. Жиленко);

// Дорогий, любий, рідний (перев. у звертанні).

Настоятель зупинився проти Залізняка і, простягши руки до натовпу, із зусиллям заговорив високим голосом: – Чада мої возлюблені! Засмучені й беззахисні діти! Господь нині почув стогін і ридання наші й повелів змінитися скорботі на радість (М. Старицький);

Підносячи в цю осяйну ніч молитви за Україну та її побожний народ, молитовно зичимо їм, возлюблені брати і сестри, повноти радості у Воскреслому Господі, утвердження віри та сповнення благодаті (з рел.-церк. літ.).