вокалізувати

ВОКАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., спец.

1. Співаючи, виконувати вокалізи.

Важливим здобутком концертмейстера було намагання максимально вокалізувати, “проспівати” партію свого інструмента, приховати його ударну природу (з газ.).

2. Артикулювати звуки.

У вокальній роботі перші вправи слід вокалізувати за допомогою чистих голосних, а для виправлення будь-яких недоліків співочого голосу використовувати різні складосполучення (з наук. літ.);

// Видавати звуки.

Гаги вокалізують тільки в сезон розмноження, а решту часу, як правило, мовчазні (з наук. літ.);

// Дзвінко промовляючи, виражати голосом які-небудь почуття, стан і т. ін. (перев. про дітей).

У дитини третього року життя виникають емоційно забарвлені дії, які малюки адресують собі подібним: посміхаються до якоїсь дитини, радісно вокалізують при її появі, підбігають, наслідують дії однолітка, підстрибують та ін. (з наук. літ.);

Після пестощів експериментатора, побачивши його вдруге, немовлята пожвавлюються і заклично вокалізують (з наук. літ.);

Із трьох-чотирьох місяців малюки активно вокалізують, співуче вимовляють різні звуки (з навч. літ.).

3. Вимовляти слово; озвучувати (у 3 знач.).

Закладена у вірші поліваріантність дає можливість вокалізувати його також шляхом активного інтонаційного взаємодоповнення (з наук. літ.);

// Висловлювати що-небудь; кричати про щось.

Вокалізувати цілі словосполучення й тиради, напр. “Заповідник – заповідним!” (з Інтернету).

4. Позначати голосні звуки.

За нашою методикою дитина почала активно вокалізувати, проспівувати окремі звуки (з наук. літ.).