1. Словник української мови у 20 томах

воловик

ВОЛОВИ́К, а́, ч.

1. Той, хто доглядає або пасе воли.

Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Панас Мирний);

Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Яновська).

2. Дворічна трав'яниста рослина родини шорстколистих зі стеблом заввишки 30–90 см і фіолетово-синіми квітками.

Воловик італійський поширений у країнах Середземного моря, в Азії (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воловик — волови́к 1 іменник чоловічого роду, істота пастух волови́к 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. воловик — -а, ч. 1》 Той, хто доглядає або пасе волів. 2》 Трав'яниста рослина родини шорстколистих. Воловик лікарський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воловик — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
  4. воловик — ВОЛОВИ́К, а, ч. 1. Той, хто доглядає або пасе воли. Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Мирний, IV, 1955, 201); Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. воловик — Воловик, -ка м. Воловій пастухъ. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232. Словник української мови Грінченка