воловик
волови́к
-а, ч.
1》 Той, хто доглядає або пасе волів.
2》 Трав'яниста рослина родини шорстколистих. Воловик лікарський.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воловик — волови́к 1 іменник чоловічого роду, істота пастух волови́к 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- воловик — ВОЛОВИ́К, а́, ч. 1. Той, хто доглядає або пасе воли. Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Панас Мирний); Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
- воловик — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
- воловик — ВОЛОВИ́К, а, ч. 1. Той, хто доглядає або пасе воли. Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Мирний, IV, 1955, 201); Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- воловик — Воловик, -ка м. Воловій пастухъ. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232. Словник української мови Грінченка