волонтер
ВОЛОНТЕ́Р, а, ч.
1. Той, хто вступив на військову службу за власним бажанням; доброволець (у 1 знач.).
Забираючись в люк, мимовіль усмiхнувся [Колосовський] про себе: вдруге в життi стає волонтером... (О. Гончар);
Вражені невиданою досі картиною, солдати й волонтери завмерли, не в силі промовити й слова (В. Малик);
Озброюється все місто [Париж], Лепаж записується у волонтери й бере участь в обороні столиці (М. Слабошпицький);
Село Митрополитське – досить специфічне грецьке поселення, першими жителями якого були волонтери грецького легіону (з наук. літ.).
2. Той, хто добровільно бере участь у якійсь соціально важливій справі (перев. новій, важкій чи небезпечній для життя); доброволець (у 2 знач.).
Апробацію запропонованого нового фізіотерапевтичного методу проведено на волонтерах, які хворіють на остеохондроз хребта (з наук. літ.);
Синтетичні мийні засоби, що не викликають подразнення шкіри і не мають сенсибілізувальної дії на організм, допускаються до другого етапу досліджень, до якого залучаються тільки волонтери (з наук. літ.);
// Особа, яка за власним бажанням допомагає іншим; помічник (у 1 знач.).
Основна причина звернення до роботи волонтера для бiльшостi – необхiднiсть у спiлкуваннi, соцiальнiй активностi, потреба вiдчувати себе корисним для iнших (з наук. літ.);
Дехто з відвідувачів навіть зголосився стати волонтером у клініці (з газ.).
Значення в інших словниках
- волонтер — Волонте́р: — доброволець [46-1] Словник з творів Івана Франка
- волонтер — волонте́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- волонтер — див. ДОБРОВОЛЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- волонтер — (від фр. volonte — бажання, воля) особистість, яка добровільно і безкорисливо бере участь у реалізації відповідних громадських ініціатив та починань (соціальна робота, культурно-просвітницька діяльність тощо) Словник іншомовних соціокультурних термінів
- волонтер — -а, ч., заст. Той, хто став на військову або іншу державну службу за власним бажанням; доброволець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волонтер — Охотник, див. доброволець Словник чужослів Павло Штепа
- волонтер — волонте́р (франц. volontaire, від лат. voluntarius – доброволець) особа, що добровільно вступила на військову службу; доброволець. Словник іншомовних слів Мельничука
- волонтер — ДОБРОВО́ЛЕЦЬ (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось, зокрема йде до війська), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИК заст.; ВОЛОНТЕ́Р заст. (на військовій службі). Повернувся з Європи старший син Івась, котрий пішов в армію добровольцем (О. Словник синонімів української мови
- волонтер — ВОЛОНТЕ́Р, а, ч., заст. Той, хто став на військову службу за власним бажанням; доброволець. Всупереч забороні короля по всій Франції формувались загони волонтерів, які поспішали на захист Парижа (Нова іст., 1956, 64). Словник української мови в 11 томах