1. Словник української мови у 20 томах

волосяниця

ВОЛОСЯНИ́ЦЯ, і, ж., рел.-церк.

Грубий шорсткий одяг, вигот. з волосу або вовни.

І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день [днів], зодягнені в волосяницю (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину (Сл. Гр.);

Білоголовий, з розп'яттям у тремкій руці, закутаний в брунатну волосяницю, він [духовник Романів].., опертий на високий посох, ждав (К. Гриневичева);

Із V ст. ченці на Сході та Заході носили волосяницю безпосередньо на голе тіло здебільшого тільки у певні часи, наприклад, у дні постів або ж на знак покаяння в якомусь гріху (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волосяниця — волосяни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. волосяниця — -і, ж., заст. Грубий шорсткий одяг, виготовлений із волосу, вовни, що його носили на голому тілі аскети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волосяниця — ВОЛОСЯНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Грубий шорсткий одяг, виготовлений із волосу, вовни, який носили на голому тілі аскети. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. волосяниця — Волосяниця, -ці ж. Власяница. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину. К. Бай. 73. Словник української мови Грінченка