волочений

ВОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до волочи́ти.

Свято було облаштовано так, аби нагадувало цареві урочистості по Полтавській перемозі. Семеро тріумфальних воріт, на кожних – .. і волочені в пилюці шведські прапори, й приковані до возів, всіляко принижені шведські полонені (Ю. Мушкетик);

Куряви хмара знялась над волоченим тілом [Гектора], звихрилось Чорне волосся, і вся голова його, досі прекрасна, В поросі билась густім (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Дорога лежала під хмарами тиха, упокорена.., поля не засіяні і не волочені, сумовито-зобиджені (Ю. Збанацький);

Для вишивки використовували вовняну пряжу, лляні і бавовняні нитки. Здавна застосовувалася золота чи срібна нитка – волочена (металева) чи переважно прядена (з навч. літ.);

// воло́чено, безос. пред.

Де дідок того дуба тяг, – там так і знати, що волочено, – вони тим слідом і йдуть (з казки);

Щойно той [Лискевич] сів у човен, як чорт змахнув плащем і полетів, а човен помчав за ним, розтинаючи шувар, мовби волочено його мотузкою (Ю. Винничук).