1. Словник української мови у 20 томах

волочильня

ВОЛОЧИ́ЛЬНЯ, і, ж., техн.

1. Сталева дошка з отворами для волочіння дроту.

Тонкі штаби м'якого заліза, загострені з одного кінця терпугом, вставлялися в найбільші отвори волочильні й протягувалися, намотуючись на вал сукновальні (із журн.).

2. Підприємство або цех, у якому виготовляють дріт волочінням (у 2 знач.).

У Нюрнберзі 1351 року побудувано волочильню для виробництва залізного, мідного та срібного дроту (з наук.-попул. літ.);

Інженерові спало на думку переобладнати тимчасово зупинену сукновальню на волочильню (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волочильня — волочи́льня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. волочильня — -і, ж., тех. 1》 Сталева дошка з отворами для волочіння дроту. 2》 Підприємство або цех, у якому виготовляють дріт волочінням (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волочильня — ВОЛОЧИ́ЛЬНЯ, і, ж., техн. 1. Сталева дошка з отворами для волочіння дроту. 2. Підприємство або цех, у якому виготовляють дріт волочінням (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах