вольовитість

ВОЛЬОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.

Якість за знач. вольови́тий.

Колеги, здавалось, належно оцінюють вольовитість молодої вчительки, її здатність запалитися працею, поступитися особистим ради інтересів колективу (О. Гончар);

Він, коли оперує, взагалі неначе перероджується. На обличчі з'являється вольовитість, голос гримить металевим дзвоном (Ю. Мушкетик);

Вольовитості й темпераменту Орисі не позичати (із журн.).