воління
ВОЛІ́ННЯ, я, с., рідко.
Те саме, що бажа́ння 1.
Хіба є межа людському волінню, людським можливостям? (Д. Ткач);
Хай пощезає час, аби в безчассі я вдруге міг постати, коли всі воління вщухли (В. Стус);
Символізм А. Білого сфокусований на перетворення дійсності усвідомленим волінням мистецької дії (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воління — волі́ння іменник середнього роду бажання рідко Орфографічний словник української мови
- воління — -я, с., рідко. Те саме, що бажання 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- воління — ВОЛІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що бажа́ння 1. Хіба є межа людському волінню, людським можливостям? (Ткач, Моряки, 1948, 25). Словник української мови в 11 томах