вонючий
ВОНЮ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що смердю́чий.
Ся улиця вела у пекло, Була вонюча і грязна .. Од диму вся була чадна (І. Котляревський);
Все таке огидне, мовляв, наче я влізла в помийну, вонючу яму (Ганна Барвінок);
Увечері в хаті у Горпини на столі стояв вонючий каганець і неясно горів (Грицько Григоренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вонючий — воню́чий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- вонючий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що смердючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вонючий — Смердючий, смердячий, сморідний Словник чужослів Павло Штепа
- вонючий — див. смердючий Словник синонімів Вусика
- вонючий — ВОНЮ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що смердю́чий. Ся улиця вела у пекло, Була вонюча і грязна.. Од диму вся була чадна (Котл., І, 1952, 127); Увечері в хаті у Горпини на столі стояв вонючий каганець і неясно горів (Григ., Вибр., 1959, 124). Словник української мови в 11 томах
- вонючий — Вонючий, -а, -е Вонючій. Вонюче зілля = вонючка 1. Словник української мови Грінченка