1. Словник української мови у 20 томах

воркотіння

ВОРКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. воркоті́ти.

Десь на високих осокорах заворкувала горлиця, і Павло .. почав підкрадатися на те воркотіння (В. Кучер);

Сестри не знаходили теми для серйозної балачки. А їхнє воркотіння перебігало, як струмочок, з камінця на травку, з пісочку в калюжку (Олесь Досвітній);

Запускав [Тимошка] мотор, пильно прислухався до його лагідного воркотіння (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркотіння — воркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. воркотіння — -я, с. Дія за знач. воркотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркотіння — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
  4. воркотіння — ВОРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркоті́ти. Десь на високих осокорах заворкувала горлиця, і Павло.. почав підкрадатися на те воркотіння (Кучер, Прощай.., 1957, 480); Сестри не знаходили теми для серйозної балачки. Словник української мови в 11 томах