1. Словник української мови у 20 томах

ворожбит

ВОРОЖБИ́Т, а, ч.

1. Той, хто робить спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін.

Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Всі ворожбити, чародії .. Кипіли в пеклі всі в смолі (І. Котляревський);

До дверей його тисових Покрутилась стежка бита, Взимку й літньою порою Люди йшли до ворожбита (М. Шеремет).

2. Те саме, що чарівни́к 1.

[Христя:] Що ж той ворожбит зробе [зробить]? [Маруся:] Що? Перекине Семена вовкулакою, а тоді й роби, що хочеш... (М. Кропивницький);

Серьожка з таємничістю ворожбита постукав палицею об диван, і з неї висунулась, як затвор з гвинтівки, тоненька трубочка листівок (О. Гончар).

3. Те саме, що зна́хар.

Він ходив по лісах та по луках, збирав якісь квітки, камінці.., і все те обережно ховав .. Старшиниха погадала навіть, чи не ворожбит він який (Б. Грінченко);

Між тим хозарина потягнули в корчі, і там досвідчений лікар-ворожбит спробував його врятувати (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожбит — ворожби́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ворожбит — Чаклун, чарівник, звіздар, знахур, відьмак, відьмар, іст. волхв; (на зорях) астролог, маг, (на руці) хіромант. Словник синонімів Караванського
  3. ворожбит — -а, ч. 1》 Той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах. 2》 Чарівник (у 1 знач.). 3》 Знахар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворожбит — див. чародій Словник синонімів Вусика
  5. ворожбит — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М. Словник синонімів української мови
  6. ворожбит — Ворожби́т, -та; -би́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ворожбит — ВОРОЖБИ́Т, а, ч., заст. 1. Той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах. Всі ворожбити, чародії.. Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. ворожбит — Ворожбит, -та м. Гадальщикъ, колдунъ. Рудч. Ск. І. 43. Гол. І. 3. Словник української мови Грінченка