1. Словник української мови у 20 томах

вороненя

ВОРОНЕНЯ́, ня́ти, с.

Те саме, що вороня́.

І треба ж, що на сюю пору Пило біля ставка дурне Вороненя (Є. Гребінка);

Як тільки Вороненята повикльовувалися і мати полетіла шукати для них поживи, Гадюка день у день вилазила на вербу і брала собі одно Вороненя за другим (І. Франко);

Зранку на парковій стежці намагалося бігати мале вороненя (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вороненя — вороненя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вороненя — -яти, с. Пташеня ворони або ворона. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вороненя — Вороненя́, -неня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вороненя — ВОРОНЕНЯ́, я́ти, с. Пташеня ворони або ворона. І треба ж, що на сюю пору Пило біля ставка дурне Вороненя (Греб., І, 1957, 66). Словник української мови в 11 томах