1. Словник української мови у 20 томах

вороння

ВОРОННЯ́, я́, с.

Збірн. до воро́на 1 і во́рон¹ 1.

– А чого се поперед нами такого вороння летить? – каже сестра (Марко Вовчок);

Схилялось на полудень сонце, каркало чорне вороння, обліпивши вершини дубів (А. Шиян);

Як вороння кричить несамовито! (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вороння — Вориння, вороння: — огорожа з вовни (жердок), укладених одна поверх одної [IV] — Незадовільно ясне значення слова вориння. З пояснення «огорожа з ворин (жердок), укладених одна поверх одної» (486) можна думати, що це паркан... Словник з творів Івана Франка
  2. вороння — вороння́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. вороння — -я, с. Збірн. до ворона 1) й ворон I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вороння — Вороння́, -ння́, -нню́, -ння́м (зб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вороння — ВОРО́ННЯ, я, с. Збірн. до воро́на 1 й во́рон¹ 1. — А чого се поперед нами такого вороння летить? — каже сестра (Вовчок, VI, 1956, 310); Схилялось на полудень сонце, каркало чорне вороння, обліпивши вершини дубів (Шиян, Баланда, 1957, 139). Словник української мови в 11 томах
  6. вороння — Вороння, -ня с. соб. Вороны. А вороннє клює-щипле личенько козаче. Хата. 17. Словник української мови Грінченка