1. Словник української мови у 20 томах

воронок

ВОРОНО́К, нка, ч., розм.

Крита машина, яку використовують для перевезення арештованих у супроводі конвою.

За кілька днів воронок з буржуйкою всередині докинув мене до Усть-Омчуга (В. Стус);

Воронок загальмував біля райвідділу, де на ґанку черговий офіцер випитував у кремезного, по-робочому вдягненого у промаслену, вишуровану на ліктях шкірянку чоловіка (Є. Пашковський);

Пригадую колядування на Різдво, учасників якого хапали й кидали в міліцейські воронки (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воронок — -нка, ч., розм. В СРСР до початку 50-х рр. – крита машина, що її використовували для перевезення арештованих у супроводі конвою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. воронок — Ворон, -на м. 1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9. 3) Дѣтская игра, въ которой воронь хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. Словник української мови Грінченка