вороття
ВОРОТТЯ́, рідко ВОРІТТЯ́, я, с., нар.-поет.
Повернення до чого-, кого-небудь.
Буде, кажуть, каяття, та не буде вороття (Панас Мирний);
[Степан:] Я тут зостануся. Для мене немає воріття, ти ж теє знаєш (Леся Українка);
А йти треба, – вороття немає (В. Винниченко);
[Орина:] Мені до Савуляка вже вороття немає (В. Собко);
Однаково не мав Ярослав вороття (П. Загребельний).
○ (1) Без вороття́, у знач. присл. – безповоротно, назавжди.
“Загине все без вороття: Що візьме час, що люди...” – пригадалось із другого Олесевого вірша, і Микола Степанович подумав: і куди воно все ділось – молодість, надії, кохання? (Б. Антоненко-Давидович);
Без вороття пішли на дно люті пороги (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вороття — вороття́ іменник середнього роду нар.-поет. Орфографічний словник української мови
- вороття — -я, с., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Без вороття — безповоротно, назавжди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вороття — див. повернення Словник синонімів Вусика
- вороття — ПОВЕ́РНЕННЯ, ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т рідше) розм., ВОРОТТЯ́ фольк., розм., НА́ВОРОТ діал. Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (П. Колесник); Досить довго ждала Регіна на вулиці на поворот Владка (І. Словник синонімів української мови
- вороття — Вороття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вороття — ВОРОТТЯ́, я, с., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Буде, кажуть, каяття, та не буде вороття (Мирний, IV, 1955, 42); [Орина:] Мені до Савуляка вже вороття немає (Собко, П’єси, 1958, 47). Без вороття́ — безповоротно, назавжди. Словник української мови в 11 томах
- вороття — Вороття, -тя с. = воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, — вороття не буде. Шевч. 379. Словник української мови Грінченка