воскреслий

ВОСКРЕ́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до воскре́снути 1, 2.

Він [Ісус Христос] з'явився Одинадцятьом [апостолам] .. і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Звуки оживили асоціацію про його [Андрія] першу любов .., про душі великих геніїв світу, воскреслих в провінційному місті далекої, чужої для Бетховена й інших землі... (І. Багряний);

Втративши цікавість до воскреслого з мертвих Панька, .. всі [козаки] одвернулись од нього (О. Ільченко);

Заходилося на те, що до тої Сігріди, мов до оспіваної давнім поетом Пенелопи, зберуться женихи з усіх усюд, тільки що не знайдеться на них Одіссея, воскреслого з своїх смертей і мандрів (П. Загребельний);

// у знач. ім. воскре́слий, лого, ч.; воскре́сла, лої, ж. Той (та), хто воскрес (воскресла).

Голосом їхнiм має стати ця ваша стрiчка... Болем i гнiвом воскреслих, свiдченням i засторогою... (О. Гончар);

Вузькі очі старого дивились на Сергія, мов на воскреслого (І. Білик).

2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що скре́слий¹.

В темряві ночі шумить воскресла річка (М. Коцюбинський).