1. Словник української мови у 20 томах

вощина

ВОЩИ́НА, и, ж.

Воскова основа стільника, а також видобутий із неї неочищений віск.

На рядні лежала купа сухих вощин (І. Нечуй-Левицький);

Всі ці люди внесли в хату запах пасіки: старої вощини, меду (В. Гжицький);

* У порівн. Воно [обличчя] стало жовте, як вощина (Панас Мирний);

// Штучно зроблений восковий лист із витиснутими на ньому з обох боків шестикутними денцями, на яких бджоли будують комірки.

– Здрастуйте, – відповів Петро Петрович, який вставляв у рамки смужки штучної вощини (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вощина — вощи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вощина — -и, ж. Воскова основа стільника, а також видобутий із неї неочищений віск. || Штучно зроблений восковий лист із витиснутими на ньому з обох боків шестикутними денцями, на яких бджоли будують комірки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вощина — Вощи́на, -ни; -щи́ни, -щи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вощина — ВОЩИ́НА, и, ж. Воскова основа стільника, а також видобутий із неї поочищений віск. На рядні лежала купа сухих вощин (Н.-Лев., III, 1956, 203); Всі ці люди внесли в хату запах пасіки: старої вощини, меду (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 128); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  5. вощина — Вощина, -ни ж. Вощина. Словник української мови Грінченка