1. Словник української мови у 20 томах

воювання

ВОЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. воюва́ти.

Воно [панство] зібралося тут немов на мазура з пишними красунями панями та панянками, а не на воювання суворе (М. Старицький);

Той дякував за надіслані йому трофейні вила і бажав Сидорчукові щасливого воювання (Ю. Бедзик);

– Ет, воювання його, – махнула рукою Ольга Петрівна, викладаючи гостинці. – З тими позовами та судами геть-чисто стратив своє здоров'я (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воювання — воюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. воювання — -я, с. Дія за знач. воювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воювання — Воюва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. воювання — ВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воюва́ти. Воно [панство] зібралося тут немов на мазура з пишними красунями панями та панянками, а не на воювання суворе (Стар., Облога.., 1961, 24); Той дякував за надіслані йому трофейні вила і бажав Сидорчукові щасливого воювання (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 81). Словник української мови в 11 томах
  5. воювання — Воюва́ння, -ня с. Веденіе войны, война. К. МБ. II. 188. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. К. Псал. 127. Не кидав свого запорозького звичаю — воювання. Мир. ХРВ. 81. Словник української мови Грінченка