воювати

ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. з ким, проти кого і без дод., заст. кого Вести війну.

Поряд з тобою, княже, сидить князь Ігор і не дасть збрехати. Це ж він на твоє прохання покликав мене та Кончака разом воювати Рюрика! (В. Малик);

Петро бачився з польським королем Августом і .. порішили вони воювати проти шведа разом (Г. Хоткевич);

// що. Здобувати.

Стали козаки до города Козлова назад прибувати. Стали на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати. Город Козлов огнем-мечем воювати (з думи);

// Битися зі зброєю в руках.

Воюють день, воюють два, На третій день, – ой, горе! Шотландці крикнули: “Біда! Король Едвард нас боре!” (Леся Українка);

Весь час з боями просуваємося в горах. Воюємо в Трансильванії (О. Гончар);

// Брати особисту участь у війні.

– Ви знаєте, де він воював всю війну? У морській піхоті, щоб ви знали!.. (Ю. Яновський);

Мої два сини на тій стороні, та і твій там воює (Григорій Тютюнник).

2. за що, перен. Відстоювати певні позиції, погляди, ідеї і т. ін.

– Отож і треба за це воювати, за постійні бригади (А. Головко);

[Макс:] Все життя я воюю за культуру і гуманність (І. Кочерга);

// з ким і без дод., розм. Сперечатися, сваритися.

[Явдоха:] Батько прийшли учора пізно з шинку та як почали воювати: “Давай вечерять!” (М. Кропивницький);

Довго ще воювала вона тієї ночі з Стецьком і таки домоглася свого (І. Цюпа).

3. з ким, проти кого і заст. на кого, перен. Бути в стані напруженої неприязні або війни; ворогувати.

Вони [вороги] оточили мене словами ненависті і без причини на мене воюють (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Скільки Нелька в селі (а вона з переселенців), стільки Копиток і воював з нею (В. Дрозд).

◇ (1) Воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми – безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод.

– Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла? Не вийде в тебе нічого, – репетувала Марія. – Як ти не розумієш, що ти воюєш з вітряками (із журн.);

Здебільшого люди схильні створювати проблеми на порожньому місці, а потім – просто боротися з вітряками (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воювати — воюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. воювати — Вести війну; (з ким) підіймати зброю проти кого; (з чим) див. БОРОТИСЯ; (між собою) ворогувати, конфліктувати. Словник синонімів Караванського
  3. воювати — -юю, -юєш, недок. 1》 з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну. || що. Здобувати. || Битися зі зброєю в руках. || Брати особисту участь у війні. 2》 за що, перен. Обстоювати певні позиції, погляди, ідеї тощо. || з ким і без додатка, розм. Сперечатися, сваритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. воювати — Добре воювати, коли мир готовий. іронія з тих, що чваняться воєнними подвигами, а на війні не були. Хто чим воює, від того й згине. Хто чинить лихо, від нього й потерпить. Чорт в ночі воює, а і в день не дармує. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. воювати — див. боротися; лаяти Словник синонімів Вусика
  6. воювати — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
  7. воювати — БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). Словник синонімів української мови
  8. воювати — Воюва́ти, вою́ю, вою́єш; воюва́в, -ва́ла; вою́й, вою́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. воювати — ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну. Радянська влада сказала: ми не хочемо воювати ні з німцями, ні з англійцями та французами.. (Ленін, 28, 1951, 24); Проти фашистської Німеччини та її союзників.. Словник української мови в 11 томах
  10. воювати — Воювати, -воюю, -єш гл. Воевать. Моли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Царь царя потугою воює. К. Бай. 26. Словник української мови Грінченка