воюватися
ВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок., з ким і без дод., розм.
Те саме, що воюва́ти.
Латин старий був не рубака І воюватись не любив (І. Котляревський);
У Раїси раптом стиснуло серце – і вона міцно стулила вуста. Ну, що ж, їй не першинка: коли доведеться, буде воюватись (М. Коцюбинський);
– І мої, і твої старі показились на ярмарку .. Не буду ж воюватися з ними (М. Стельмах);
// безос.
Ваго Гуліашвілі мав щасливу вдачу людей, які швидко забувають страждання, і тому воювалося йому легше, ніж іншим (В. Собко);
– Як воно воюється, коваленку? – м'яко запитав Павлюк. – Та декому хочеться боки нам'яти! – сердито засопів Кизименко (В. Чемерис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воюватися — воюва́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- воюватися — -ююся, -юєшся, недок., з ким і без додатка, розм. Те саме, що воювати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воюватися — див. лаяти Словник синонімів Вусика
- воюватися — БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). Словник синонімів української мови
- воюватися — ВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок., з ким і без додатка, розм. Те саме, що воюва́ти. Латин старий був не рубака І воюватись не любив (Котл., І, 1952, 184); У Раїси раптом стиснуло серце — і вона міцно стулила вуста. Словник української мови в 11 томах
- воюватися — Воюватися, -воююся, -єшся гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53. Словник української мови Грінченка