воюватися

БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). З цього будиночка ревкомівці стріляли по махновцях, а потім билися в степу до останньої шаблі (Григорій Тютюнник); За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами (Т. Шевченко); Воюють день, воюють два. На третій день, ой, горе! (Леся Українка); — Ой, та цур вам, напосіли на матір. Та про мене, робіть, як собі знаєте. Хоч і всі завтра йдіть та воюйтеся. І ти ж, дівко, з рогачем (А. Головко); Єдине, що хотілось зробити князю Святославу в цю хвилину, — підтримати воїна Микулу, ..пообіцяти, що трудиться і ратоборствує він не марно (С. Скляренко); — Люди стинаються з людьми... кров річками ллється... (Панас Мирний).

БОРО́ТИСЯ з ким-чим, проти кого-чого (чинити опір кому-, чому-небудь, намагаючись подолати або знищити його), БИ́ТИСЯ з ким-чим, підсил., ВОЮВА́ТИ підсил., ВОЮВА́ТИСЯ з ким-чим, підсил. розм., РА́ТУВАТИ проти кого-чого, заст., книжн. рідко, ПРОТИБО́РСТВУВАТИ кому-чому, книжн.; НАСТУПА́ТИ на кого-що (активно діючи). — Я вірю, що ще не пізно боротися з ворогом винограду (М. Коцюбинський); Снігоходи мужньо билися із стихією, долаючи кілометр за кілометром незвідано тяжкої траси (П. Автомонов); Він (Хо) показує йому (трудівникові) всі засоби темної сили, що воює з світлом та чесною працею (М. Коцюбинський); Наступати на рак.