воювати
БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). З цього будиночка ревкомівці стріляли по махновцях, а потім билися в степу до останньої шаблі (Григорій Тютюнник); За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами (Т. Шевченко); Воюють день, воюють два. На третій день, ой, горе! (Леся Українка); — Ой, та цур вам, напосіли на матір. Та про мене, робіть, як собі знаєте. Хоч і всі завтра йдіть та воюйтеся. І ти ж, дівко, з рогачем (А. Головко); Єдине, що хотілось зробити князю Святославу в цю хвилину, — підтримати воїна Микулу, ..пообіцяти, що трудиться і ратоборствує він не марно (С. Скляренко); — Люди стинаються з людьми... кров річками ллється... (Панас Мирний).
БОРО́ТИСЯ з ким-чим, проти кого-чого (чинити опір кому-, чому-небудь, намагаючись подолати або знищити його), БИ́ТИСЯ з ким-чим, підсил., ВОЮВА́ТИ підсил., ВОЮВА́ТИСЯ з ким-чим, підсил. розм., РА́ТУВАТИ проти кого-чого, заст., книжн. рідко, ПРОТИБО́РСТВУВАТИ кому-чому, книжн.; НАСТУПА́ТИ на кого-що (активно діючи). — Я вірю, що ще не пізно боротися з ворогом винограду (М. Коцюбинський); Снігоходи мужньо билися із стихією, долаючи кілометр за кілометром незвідано тяжкої траси (П. Автомонов); Він (Хо) показує йому (трудівникові) всі засоби темної сили, що воює з світлом та чесною працею (М. Коцюбинський); Наступати на рак.
БОРО́ТИСЯ за що (відстоювати що-небудь, домагатися чогось), ВИБО́РЮВАТИ що, ВИСТУПА́ТИ, ВОЮВА́ТИ підсил. ЗМАГА́ТИСЯ, РАТОБО́РСТВУВАТИ уроч. рідше. — Док.: ви́бороти, ви́ступити. — Слухай, Нелю, і запам'ятай: я маю все, за що боровся, я здобув його (М. Ю. Тарновський); — Отож і треба за це воювати, за постійні бригади (А. Головко); Вийшли люди за врожай змагаться (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- воювати — воюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- воювати — Вести війну; (з ким) підіймати зброю проти кого; (з чим) див. БОРОТИСЯ; (між собою) ворогувати, конфліктувати. Словник синонімів Караванського
- воювати — -юю, -юєш, недок. 1》 з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну. || що. Здобувати. || Битися зі зброєю в руках. || Брати особисту участь у війні. 2》 за що, перен. Обстоювати певні позиції, погляди, ідеї тощо. || з ким і без додатка, розм. Сперечатися, сваритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воювати — ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. з ким, проти кого і без дод., заст. кого Вести війну. Поряд з тобою, княже, сидить князь Ігор і не дасть збрехати. Це ж він на твоє прохання покликав мене та Кончака разом воювати Рюрика! (В. Словник української мови у 20 томах
- воювати — Добре воювати, коли мир готовий. іронія з тих, що чваняться воєнними подвигами, а на війні не були. Хто чим воює, від того й згине. Хто чинить лихо, від нього й потерпить. Чорт в ночі воює, а і в день не дармує. Приповідки або українсько-народня філософія
- воювати — див. боротися; лаяти Словник синонімів Вусика
- воювати — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
- воювати — Воюва́ти, вою́ю, вою́єш; воюва́в, -ва́ла; вою́й, вою́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- воювати — ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну. Радянська влада сказала: ми не хочемо воювати ні з німцями, ні з англійцями та французами.. (Ленін, 28, 1951, 24); Проти фашистської Німеччини та її союзників.. Словник української мови в 11 томах
- воювати — Воювати, -воюю, -єш гл. Воевать. Моли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Царь царя потугою воює. К. Бай. 26. Словник української мови Грінченка