воювати

Значення в інших словниках

1. воювати — Вести війну; (з ким) підіймати зброю проти кого; (з чим) див. БОРОТИСЯ; (між собою) ворогувати, конфліктувати. Словник синонімів Караванського
2. воювати — -юю, -юєш, недок. 1》 з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну. || що. Здобувати. || Битися зі зброєю в руках. || Брати особисту участь у війні. 2》 за що, перен. Обстоювати певні позиції, погляди, ідеї тощо. || з ким і без додатка, розм. Сперечатися, сваритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воювати — ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. з ким, проти кого і без дод., заст. кого Вести війну. Поряд з тобою, княже, сидить князь Ігор і не дасть збрехати. Це ж він на твоє прохання покликав мене та Кончака разом воювати Рюрика! (В. Словник української мови у 20 томах
4. воювати — Добре воювати, коли мир готовий. іронія з тих, що чваняться воєнними подвигами, а на війні не були. Хто чим воює, від того й згине. Хто чинить лихо, від нього й потерпить. Чорт в ночі воює, а і в день не дармує. Приповідки або українсько-народня філософія
5. воювати — див. боротися; лаяти Словник синонімів Вусика
6. воювати — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
7. воювати — БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). Словник синонімів української мови
8. воювати — Воюва́ти, вою́ю, вою́єш; воюва́в, -ва́ла; вою́й, вою́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. воювати — ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну. Радянська влада сказала: ми не хочемо воювати ні з німцями, ні з англійцями та французами.. (Ленін, 28, 1951, 24); Проти фашистської Німеччини та її союзників.. Словник української мови в 11 томах
10. воювати — Воювати, -воюю, -єш гл. Воевать. Моли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Царь царя потугою воює. К. Бай. 26. Словник української мови Грінченка