воювати

ВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. з ким, проти кого і заст. кого. Вести війну.

Радянська влада сказала: ми не хочемо воювати ні з німцями, ні з англійцями та французами.. (Ленін, 28, 1951, 24);

Проти фашистської Німеччини та її союзників.. воювали СРСР, Англія, США, Франція й інші держави (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 9);

// що. Здобувати.

Стали козаки до города Козлова назад прибувати. Стали на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати. Город Козлов огнем-мечем воювати (Укр.. думи.., 1955, 54);

// Битися зі зброєю в руках.

Воюють день, воюють два, На третій день, — ой, горе! Шотландці крикнули: "Біда! Король Едвард нас боре!" (Л. Укр., І, 1951, 352);

Весь час з боями просуваємося в горах. Воюємо в Трансільванії (Гончар, III, 1959,112);

// Брати особисту участь у війні.

— Ви знаєте, де він воював всю війну? У морській піхоті, щоб ви знали!.. (Ю. Янов., І, 1958, 469);

Мої два сини на тій стороні, та і твій там воює (Тют., Вир, 1964, 443).

2. за що, перен. Відстоювати певні позиції, погляди, ідеї тощо.

— Отож і треба за це воювати, за постійні бригади (Головко, І, 1957, 303);

[Макс:] Все життя я воюю за культуру і гуманність (Коч., II, 1956, 289);

// з ким і без додатка, розм. Сперечатися, сваритися.

[Явдоха:] Батько прийшли учора пізно з шинку та як почали воювати: "Давай вечерять!" (Кроп., II, 1958, 425);

Довго ще воювала вона тієї ночі з Стецьком і таки домоглася свого (Цюпа, Назустріч.., 1958, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

воювати

Значення в інших словниках