1. Словник української мови в 11 томах

воюватися

ВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок., з ким і без додатка, розм. Те саме, що воюва́ти.

Латин старий був не рубака І воюватись не любив (Котл., І, 1952, 184);

У Раїси раптом стиснуло серце — і вона міцно стулила вуста. Ну, що ж, їй не першинка: коли доведеться, буде воюватись (Коцюб., І, 1955, 309);

— І мої, і твої старі показились на ярмарку.. Не буду ж воюватися з ними (Стельмах, Хліб.., 1959, 549);

// безос.

Ваго Гуліашвілі мав щасливу вдачу людей, які швидко забувають страждання, і тому воювалося йому легше, ніж іншим (Собко, Кавказ, 1946, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воюватися — воюва́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. воюватися — -ююся, -юєшся, недок., з ким і без додатка, розм. Те саме, що воювати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воюватися — ВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок., з ким і без дод., розм. Те саме, що воюва́ти. Латин старий був не рубака І воюватись не любив (І. Котляревський); У Раїси раптом стиснуло серце – і вона міцно стулила вуста. Словник української мови у 20 томах
  4. воюватися — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  5. воюватися — БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). Словник синонімів української мови
  6. воюватися — Воюватися, -воююся, -єшся гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53. Словник української мови Грінченка