1. Словник української мови у 20 томах

вояж

ВОЯ́Ж, у, ч.

Подорож, мандрівка.

– Я не цікавлюсь вояжами пана Єфремова, тож нехай і він дасть мені спокій (М. Олійник);

Ці дами знайшли його [професора] під час літнього вояжу по Італії (М. Слабошпицький);

Це справді була мила прогулянка з гарною дівчиною, прогулянка, про яку я так мріяв, ще вирушаючи у цей вояж (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вояж — воя́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вояж — -у, ч., заст., ірон. Подорож. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вояж — Подорож, мандрівка Словник чужослів Павло Штепа
  4. вояж — ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт. Словник синонімів української мови
  5. вояж — ВОЯ́Ж, у, ч., заст., ірон. Подорож. З благословіння свого начальства Ціденко зразу ж подався у.. вояж (Рад. Укр., 14.XII 1960, 30). Словник української мови в 11 томах