вояка
ВОЯ́КА, и, ч.
1. Те саме, що воя́к.
Так наші смілії вояки Тут .. проливали кров (І. Котляревський);
Зрештою, всі в Горопахах знали, що Сашко Козаченко – отой красень у кубанці, був воякою відважним, тому товариш Ступа почувався за його плечима, як за фортечною стіною (Р. Федорів);
– Терпіння нам не позичати... – пихнув димком старий вояка (Валерій Шевчук).
2. ірон. Про невправного, недолугого солдата.
– Ех, ти, вояко!.. – промовив він. – Запалу й завзяття багато, а сили й розуму мало .. Як же ти воюватимеш? (Л. Смілянський);
// Про хлопця, який наслідує вояків.
– Ану зараз же піди викинь [гвинтівку] у річку!.. Ти ба який вояка сопливий! (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вояка — воя́ка іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вояка — -и, ч. 1》 Те саме, що вояк. 2》 ірон. Про поганого, недолугого солдата. 3》 ірон. Про хлопця, який наслідує вояків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вояка — див. воїн Словник синонімів Вусика
- вояка — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
- вояка — ВОЯ́КА, и, ч. 1. Те саме, що воя́к 1. Так наші смілії вояки Тут.. проливали кров (Котл., І, 1952, 227); Леонідові радісно було усвідомити себе знову бійцем, воякою (Гончар, Земля.., 1947, 68). 2. ірон. Про поганого, недолугого солдата. 3. ірон. Словник української мови в 11 томах