вояцтво
ВОЯ́ЦТВО, а, с.
1. Збірн. до воя́к.
– Воєводо і вояцтво! Ви гуляєте, орли, А наш Київ, наче хмари, Печеніги облягли (О. Олесь);
Зібравши чималий гурт найодчайдушнішого вояцтва, .. Тарас склав султанові .. відповідь на його грізне послання (О. Довженко);
Там, на узліссі, стрілянина вщухла, різномасте вояцтво, либонь, розбрелося (В. Шкляр).
2. рідко. Те саме, що воя́ччина.
О Пруссіє Східна, розсадник біди, Вояцтва кубло, кріпосництва фортеця! (І. Нехода).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вояцтво — воя́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вояцтво — -а, с., збірн. 1》 Вояки. 2》 Те саме, що вояччина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вояцтво — Воя́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вояцтво — ВОЯ́ЦТВО, а, с., збірн. 1. Вояки. — Воєводо і вояцтво! Ви гуляєте, орли, А наш Київ, наче хмари. Печеніги облягли (Олесь, Вибр., 1958, 350); Зібравши чималий гурт найодчайдушнішого вояцтва,.. Тарас склав султанові.. Словник української мови в 11 томах