воєнізація

ВОЄНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Підготовка або пристосування господарства країни та її населення до війни.

В зв'язку з воєнізацією в комуні знову почалися стройові заняття (І. Микитенко);

Тенденція до воєнізації у другій половині 20-х років XX ст. виявляється в особливій організації фізичного виховання в школах (з навч. літ.);

Масовій воєнізації населення південно-східної України сприяли уряд Речі Посполитої і феодали, які залучали до військової діяльності селян і міщан (з газ.).

2. Підпорядкування цивільних інституцій владі військових.

За часів гетьманату здійснювалася й певна воєнізація цивільного управлінського апарату (з наук. літ.);

Модель розвитку традиційної японської державності суттєво різниться від класичних далекосхідних зразків високим ступенем стабільної воєнізації усіх суспільних інституцій (з наук. літ.).