воістину
ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч.
Дійсно, справді.
Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (М. Рильський);
Війна продовжувалась .. Під ними [ворогами] ще стогнала земля. “Але нехай гримить і нехай шаліє! – думав Максим. – Воістину варто сім разів осліпнути, щоб лише раз прозріти!..” (І. Багряний);
Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям! (Ю. Винничук);
Сходи, та й весь будинок, освітлювалися лише свічками, яких було воістину безліч (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воістину — воі́стину прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- воістину — пр., дійсно, справді, без сумніву, без брешеш, ур. істинно. Словник синонімів Караванського
- воістину — присл., уроч. Дійсно, справді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воістину — Направду, справді, правдиво, достеменно, нестеменне, див. дійсно Словник чужослів Павло Штепа
- воістину — ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді. Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, III, 1956, 111). Словник української мови в 11 томах