1. Словник української мови в 11 томах

воістину

ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді.

Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, III, 1956, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воістину — воі́стину прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. воістину — пр., дійсно, справді, без сумніву, без брешеш, ур. істинно. Словник синонімів Караванського
  3. воістину — присл., уроч. Дійсно, справді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. воістину — Направду, справді, правдиво, достеменно, нестеменне, див. дійсно Словник чужослів Павло Штепа
  5. воістину — ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді. Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (М. Рильський); Війна продовжувалась .. Під ними [ворогами] ще стогнала земля. Словник української мови у 20 томах