впаювання
ВПА́ЮВАННЯ (УПА́ЮВАННЯ), я, с.
Дія за знач. впа́ювати 1.
Близькою до скані в добу Київської Русі була зернь – упаювання дрібнесеньких золотих або срібних кульок на поверхню прикраc (з навч. літ.);
Найпоширенішою аферою в торгівлі ювелірними виробами є впаювання в турецьке золото вітчизняних з'єднувальних застібок з українським маркуванням (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me