впаювання

ВПА́ЮВАННЯ (УПА́ЮВАННЯ), я, с.

Дія за знач. впа́ювати 1.

Близькою до скані в добу Київської Русі була зернь – упаювання дрібнесеньких золотих або срібних кульок на поверхню прикраc (з навч. літ.);

Найпоширенішою аферою в торгівлі ювелірними виробами є впаювання в турецьке золото вітчизняних з'єднувальних застібок з українським маркуванням (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. впаювання — впа́ювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. впаювання — (упаювання), -я, с. Дія за знач. впаювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. впаювання — ВПА́ЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. впа́ювати. Словник української мови в 11 томах