вперед

ВПЕРЕ́Д (УПЕРЕ́Д), присл.

1. У напрямі поступального руху; протилежне назад.

Мокрина сіла.., вхопила весло .. і посунула вперед свого човна (І. Нечуй-Левицький);

Дерево під стопою ломилося.., бризкало до пояса з-під мохової купини, а Юрчик ішов вперед з дорогоцінною своєю ношею, не зупиняючися (Г. Хоткевич);

Кіннота помчала вперед (О. Гончар);

// Випереджаючи когось.

– Ну, Юрію, я маю до вас справу. Поки нікого нема, ходім до мене, – сказала Ріна й, не ждучи одповіді [відповіді], пішла вперед (В. Винниченко);

Нанті все поривалася вперед, Славко ледве поспішав за нею (О. Бердник);

// У напрямі перед собою (звичайно про частини людського тіла).

Тогді ну війська муштрувати. Учить мушкетний артикул, Вперед як ногу викидати (І. Котляревський);

Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем (Олесь Досвітній);

// У напрямі подальшого розвитку.

Моя батьківщина не знає “назад”! Вперед її кроки (М. Рильський);

– Ні, вперед до патріархальності, вперед до простоти, вперед до природи! До гармонії! (О. Довженко).

2. рідко. Те саме, що напере́д.

Ястшембський пустив її [Василину], ще й заплатив вперед усі гроші за рік (І. Нечуй-Левицький);

– Тільки вперед рощот [розрахунок] мені дайте! – спокійно і не усміхаючись вже, бовкнув Трохим (В. Винниченко).

3. розм., рідко. У майбутньому.

– Старайся і уперед; що замітиш, що почуєш, зараз мені сказуй [переказуй]! (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ви не горюйте! Як знати, що .. буде, випаде уперед! (Марко Вовчок).

4. розм., рідко. Перед тим; раніше, спочатку.

Мої руки тремтять ще дужче, як уперед (І. Франко);

[Річард:] Я бачу, тут в новому краю треба хащів розчистити вперед чимало, а потім вже розпалювать багаття... (Леся Українка);

– Вперед їжте, а потім будете розказувати, – дивлячись на Максима, кинула Людмила (В. Винниченко).

5. у знач. прийм., з род. в. особ. і зворотного займ., заст. Уживається на позначення кого-, чого-небудь, попереду яких відбувається дія.

Вже білий світ носився понад землею; надумалось сонце вставати й послало вперед себе аж два червоні стовпи (Панас Мирний).

6. у знач. виг. Уживається як наказ, спонукання рухатися в напрямі перед собою.

Протер очі, .. швидко звівся й кинувся до мотоцикла. – Вперед, Романе! (І. Багряний);

– Вперед, Гаркуша [Гаркушо], – сказав Устим, перший вистрибнув з окопу й побіг (В. Кучер).