впиватися

ВПИВА́ТИСЯ¹ (УПИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВПИ́ТИСЯ (УПИ́ТИСЯ), увіп'ю́ся, увіп'є́шся і уп'ю́ся, уп'є́шся, док.

1. у що. Присмоктуватися до кого-,чого-небудь.

Кожна пташка стрепенулась; З вітки злітує [злітає] на вітку, І метелик впився в квітку (Я. Щоголів);

// Припадати губами, пристрасно цілуючи.

Мої сліпі губи з розмаху впивались у її шию, підборіддя, краєчок вуха (Б. Антоненко-Давидович);

– Серце моє! Галочко! – не витерпів він і .. п'явкою упився у її повну щічку (Панас Мирний);

Обвила [Мокрина] свої .. руки кругом його шиї і впилась в його губи своїми .. губами (І. Нечуй-Левицький);

// чим і без дод., перен. Міцно вхоплюватися, вчіплюватися.

Його пальці впиваються в струну (С. Васильченко);

Кинулася [мати] до Ганнусі І в коси впилася (Т. Шевченко);

Олена, впившись пальцями в тин, довго стояла на другому боці вулиці (С. Скляренко).

2. Глибоко входити, проникати в що-небудь (про тонкі, гострі предмети); встромлятися.

Мов з води В огонь попав він: колючки густі Щокрок йому впивалися у тіло (І. Франко);

Терешко відчув, як боляче впилися Софіїні нігті в його долоню (А. Шиян);

Врешті бачить [Михайло] перед собою блискучий штик, .. ще мить – і штик увіп'ється в його груди (Р. Іваничук);

// чим. Всаджувати, встромляти (зуби, жало, кігті і т. ін.).

Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк);

Своїми острими пазурами впився Кіт Кабанові в хвіст і почав гризти його зубами (І. Франко).

◇ (1) Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром) в кого – що – пильно, не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь.

Жалібно-переляканими очима, крадучися, оглядались опришки, впиваючися зором в кожну темнішу від других пляму, в кожну групу дерев (Г. Хоткевич);

Сафрон темними, без блиску, очима впивається в Тимофія і говорить якомога спокійніше і голосно (М. Стельмах);

[Хведоска:] Раз по раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і ввіп'ється в мене очима (М. Кропивницький);

Від хвилювання голос дівчини урвався, вона вхопила жебрачку за руку і впилася в її обличчя сповненим жагучого нетерпіння поглядом (М. Старицький);

Він уп'явся оком у товсту фігуру й закляк на місці (М. Йогансен);

Товариш уп'явся очима в простір (О. Ольжич);

Василь жадібно вп'явся очима в останню сторінку (А. Дімаров);

Дістав [Шевченко] останніх півкарбованця, віддав йому [поштареві] і знову впився поглядом у дорогий пакунок (Василь Шевчук);

(2) Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) [п'я́вкою (як п'я́вка)] в се́рце чиє, кого і без дод. – завдавати тяжких душевних мук, страждань.

Спершу-таки боявся Чіпка матері, а далі – звик уже і до бійки, хоч як вона іноді в серце впивалася, до живих печінок доходила... (Панас Мирний);

– Це не любов моя, це лихо моє! Це якийсь ворог, і ворог лютий, причепився до моєї душі, вп'явся п'явкою в моє серце (І. Нечуй-Левицький);

О́чі впива́ються / вп'яли́ся див. о́ко¹.

ВПИВА́ТИСЯ² див. упива́тися¹.