впускати

ВПУСКА́ТИ¹ (УПУСКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПУСТИ́ТИ (УПУСТИ́ТИ), впущу́, впу́стиш, док.

1. кого, що до кого – чого, у що і без дод. Давати можливість, дозволяти в'їхати, увійти куди-небудь.

Антей одчиняє хвіртку і впускає Федона (Леся Українка);

Свята брама одчинилась. Козака впустили (Т. Шевченко);

Трохим Іванович пішов провідати її на світанку, але його не впустив до хворої старий фельдшер (А. Шиян);

Це була справжня фортеця, розрахована на те, щоб нікого не впустити, ані випустити (А. Дімаров);

* Образно. Дарма впустив у серце він образу (І. Гончаренко);

// Давати можливість чому-небудь проникати кудись.

Вранці Ладимко, широко розчинивши вікна, впускав .. морозне повітря й робив півгодинну зарядку (М. Руденко);

Для нормальної роботи двигуна внутрішнього згоряння в його циліндри необхідно своєчасно впускати свіжу горючу суміш (з навч. літ.);

Тепер вони не зможуть впустити стиснене повітря в торпедні труби (М. Трублаїні);

// Вливати потроху, маленькими дозами.

Так вона ще три дні пролежала мовчки, тільки водиці моя Явдошка ложечкою у рот упускала (Ганна Барвінок);

При постійній сльозотечі впускають в очі кминні краплі (з наук. літ.).

2. що у що. Втикати, всаджувати що-небудь гостре в щось.

Одна бджола вдарилась в його щоку і впустила жало (І. Нечуй-Левицький);

А ніщо так у його [Морозенка], як зуби! Наче голочки, .. він як кусає ними, то впускає в тіло (Панас Мирний);

// Роблячи укол, упорскувати що-небудь.

Щоб розбурхать свої слабкі нерви, вона впускала собі морфій в ліве плече (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) В одне́ (одно́) ву́хо (у́хо) впуска́ти / впусти́ти, а в дру́ге (дру́гим) випуска́ти / ви́пустити – неуважно слухати, не реагуючи або легковажно ставлячись до сказаного ким-небудь.

– Що ж, як ти далі і все позабуваєш?.. – А про ту заморську нісенітницю, то я в одно ухо впускала, а в друге випускала, та й зовсім-таки не знаю (Марко Вовчок);

– Це дуже поважна справа, сину, – сказали вони. – I не вдавай, прошу тебе, що Пиндиликову пропозицiю ти в одне вухо впустив, а другим випустив (Р. Федорів);

Дітвора весело лементувала, біжучи босоніж по нерозталому снігу, а звичні материнські погрози вона давно вже в одне ухо впустила, а в друге випустила (з газ.).

ВПУСКА́ТИ² див. упуска́ти¹.