1. Словник української мови у 20 томах

вродливиця

ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ), і, ж.

Те саме, що красу́ня 1.

Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Леся Українка);

Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна, .. не потвора, але ж і не вродливиця (О. Ільченко);

За м'якою зовнішністю цієї вродливиці приховуються тверда воля, владний характер (М. Слабошпицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вродливиця — вродли́виця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вродливиця — (уродливиця), -і, ж. Те саме, що красуня 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вродливиця — КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Словник синонімів української мови
  4. вродливиця — ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ), і, ж. Те саме, що красу́ня 1. Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Л. Укр., IV, 1954, 120); Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна,.. не потвора, але ж і не вродливиця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473). Словник української мови в 11 томах