врозтіч
ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), присл.
У різні боки, врізнобіч.
Сипнули врозтіч галки чи ворони (Л. Костенко);
// у знач. пред.
– Не витерпів я, хопив палицю, вибіг до них, а вони відразу як не закричать ще дужче, та врозтіч (І. Франко);
Боронить, боронить пана з сім'єю челядь, да як звалять одного-другого запорожці з коня, так хто оставсь – урозтіч! (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врозтіч — вро́зтіч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- врозтіч — ВРОЗТІЧ (УРОЗТІЧ) присл. у різні боки; урізнобіч. Дівчата з криком кидаються врозтіч (І.Кочерга); Видно, [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Панас Мирний). Літературне слововживання
- врозтіч — <�УРОЗТІЧ> пр., врізнобіч, врозсип, врозбрід, врозкидь, врозкидку, врозліт, врозпаш, не разом, не вкупі. Словник синонімів Караванського
- врозтіч — (урозтіч), присл. У різні боки, врізнобіч. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врозтіч — див. нарізно Словник синонімів Вусика
- врозтіч — ВРО́ЗСИП (УРО́ЗСИП) (у різні боки окремо один від одного), ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), ВРО́ЗБРІД (УРО́ЗБРІД). Ледвечко вилупились (каченята).. Словник синонімів української мови
- врозтіч — Вро́зтіч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- врозтіч — ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), присл. У різні боки, врізнобіч. Видно, вона [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Мирний, IV, 1955, 238); // у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах