врозтіч

Значення в інших словниках

1. врозтіч — вро́зтіч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. врозтіч — ВРОЗТІЧ (УРОЗТІЧ) присл. у різні боки; урізнобіч. Дівчата з криком кидаються врозтіч (І.Кочерга); Видно, [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Панас Мирний). Літературне слововживання
3. врозтіч — <�УРОЗТІЧ> пр., врізнобіч, врозсип, врозбрід, врозкидь, врозкидку, врозліт, врозпаш, не разом, не вкупі. Словник синонімів Караванського
4. врозтіч — ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), присл. У різні боки, врізнобіч. Сипнули врозтіч галки чи ворони (Л. Костенко); // у знач. пред. – Не витерпів я, хопив палицю, вибіг до них, а вони відразу як не закричать ще дужче, та врозтіч (І. Словник української мови у 20 томах
5. врозтіч — див. нарізно Словник синонімів Вусика
6. врозтіч — ВРО́ЗСИП (УРО́ЗСИП) (у різні боки окремо один від одного), ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), ВРО́ЗБРІД (УРО́ЗБРІД). Ледвечко вилупились (каченята).. Словник синонімів української мови
7. врозтіч — Вро́зтіч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. врозтіч — ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), присл. У різні боки, врізнобіч. Видно, вона [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Мирний, IV, 1955, 238); // у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах