вроєння

ВРО́ЄННЯ (УРО́ЄННЯ), я, с.

Дія за знач. вро́їти і вро́їтися.

І щоб дівочі уроєння не розбивати, запхав голову в ярмо, і лиш тоді отверезився, як було запізно (О. Кобилянська);

– От ви будете читати у цього самого Теккерія [Теккерея], що це є страшна ілюзія. Власне ілюзія! Це уроєння. Це такий параліч реального... (У. Самчук).