вручання
ВРУЧА́ННЯ (УРУЧА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. вруча́ти 1.
Про сприйняття слов'янами гарбуза насамперед як великого плода з порожньою серединою свідчить закріплена у звичаях частини з них символічна дія його вручання дівчиною тому, хто до неї сватається, як знак відмови вийти за нього заміж (з наук. літ.);
Завершальним моментом обжинок є вручання вінка господареві (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me