врізуватися

ВРІ́ЗУВАТИСЯ¹ (УРІ́ЗУВАТИСЯ), уюся, уєшся, ВРІЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВРІ́ЗАТИСЯ (УРІ́ЗАТИСЯ), врі́жуся, врі́жешся, док.

1. Втискатися, вклинюватися чимось гострим, вузьким у що-небудь; заглиблюватися, угрузати.

Колеса врізувались у пісок глибоко (Л. Мартович);

Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну (О. Довженко);

Гострі ножі врізались у вугільний шар (Ю. Яновський);

// Туго охоплюючи тіло, вдавлюватися.

Ось і спідниця обхопила круглий і низький стан, урізуючись у боки червоною крайкою (Панас Мирний);

Він навіть забув на якусь мить, що руки його зв'язані, що мотуз дошкульно врізається в тіло (В. Кучер);

// Втискатися в що-небудь унаслідок сильного удару, натискування і т. ін. (про тонкі, гострі предмети).

Дві дужих руки звалили хлопця додолу. Гнучка лозина свиснула і врізалась у тіло (Б. Грінченко);

Нагайка .. врізалася йому в плече (Іван Ле);

Камінь-гостряк йому врізався в ногу (В. Близнець).

2. перен. Входити вузькою смугою в що-небудь; уклинюватися.

Він став коло перелазу і оглядав вулицю, що .. врізувалась кінцем поміж вербами просто в широке плесо (І. Нечуй-Левицький);

Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелясті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець);

Між довгими лиманами, що далеко врізалися в суходіл, стояла Одеса (В. Кучер).

3. перен. Навально проникати, вриватися куди-небудь.

Кіннота врізувалася в хвіст охопленої панікою шляхти (Іван Ле);

А було як наскочать січовики на татарську орду, то дід так і вріжеться у саму гущину (О. Стороженко);

З таким запалом урізався [Михайлик] в непохитну стіну рейтарства, аж німці від несподіванки подались перед ним (О. Ільченко);

// Вриватися, проникати в що-небудь, кудись (про звуки, світло і т. ін.).

В шум і зойки, і в жалісливу веселість скрипки врізувався спів Івана і старого Михайла (В. Стефаник);

У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко);

Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину (П. Тичина).

4. перен. Сильно вдарятися об що-небудь, стикатися з чим-небудь.

Коні переганяють вітер, сани врізуються у сніг (Б. Харчук);

Андрієві здалося, що машина з розгону врізалася в будинок (І. Багряний);

Чи то заплутались стропи, чи забракувало висоти, тільки парашут не розкрився, і я штопором урізався в смітник! (А. Дімаров).

◇ Впада́ти (па́дати, врі́зуватися) / впа́сти (врі́затися) в ду́шу див. впада́ти¹;

(1) Вріза́тися / врі́затися в се́рце чиє – глибоко вражати кого-небудь, надовго запам'ятавшись.

Останні слова вразили Дарину; сама не розуміючи чому, вона відчула, як вони болісно врізалися в її серце й змусили його здригнутись і тужливо стиснутись, її обличчя раптом вкрилося мертвотною блідістю (М. Старицький);

Я всього раз його [Василя] бачила і за той раз гарячий його поклик так урізався в моє серце (Панас Мирний);

(2) Вріза́тися (запада́ти, вбива́тися і т. ін.) / врі́затися (запа́сти, вби́тися і т. ін.) у па́м'ять (у па́м'ятку) – надовго, міцно запам'ятовуватися, вразивши чим-небудь.

Є цифри, які міцно врізаються в пам'ять (з газ);

Запала їм в пам'ятку її краса, урода дівоча... (Панас Мирний);

Ще глибше вбилися йому в пам'ять нічліги в тіснім, поганім закамарку (І. Франко);

Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам'ять (М. Коцюбинський);

Навіки у пам'ять запали Цей шерех його підошов, Цей погляд запитливий, очі (В. Бичко);

Він нічого не чув і не бачив, окрім отих двох кахляних плиток, які врізалися йому в пам'ять ще з того дня, коли вимандровував з рідної землі (П. Загребельний).

ВРІ́ЗУВАТИСЯ² див. урі́зуватися¹.