врізуватися

ВРІ́ЗУВАТИСЯ¹ (УРІ́ЗУВАТИСЯ), уюся, уєшся і ВРІЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВРІ́ЗАТИСЯ, (УРІ́ЗАТИСЯ), врі́жуся, врі́жешся, док.

1. Втискатися чимось гострим у що-небудь; угрузати, заглиблюватися.

Колеса врізувались у пісок глибоко (Март., Тв., 1954, 244);

Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну (Довж., Зач. Десна 1957, 558);

Гострі ножі врізались у вугільний шар (Ю. Янов., II, 1954, 148);

// Туго охоплюючи тіло, вдавлюватися.

Ось і спідниця обхопила круглий і низький стан, урізуючись у боки червоною крайкою (Мирний, III, 1954, 179);

Він навіть забув на якусь мить, що руки його зв’язані, що мотуз дошкульно врізається в тіло (Кучер, Чорноморці, 1956, 327);

// Втискатися в що-небудь унаслідок сильного удару (про тонкі предмети тощо).

Дві дужих руки звалили хлопця додолу. Гнучка лозина свиснула і врізалась у тіло (Гр., Без хліба, 1958, 54);

Нагайка.. врізалася йому в плече (Ле, Наливайко, 1957, 274).

2. перен. Входити вузькою смугою в що-небудь; уклинюватися.

Він став коло перелазу і оглядав вулицю, що.. врізувалась кінцем поміж вербами просто в широке плесо (Н.-Лев., IV, 1956, 215);

Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелясті гори і співає свою весняну пісню (Чорн., Пісні.., 1958, 18);

Між довгими лиманами, що далеко врізалися в суходіл, стояла Одеса (Кучер, Чорноморці, 1956, 80).

3. перен. Навально проникати, вриватися в натовп і т. ін.

Кіннота врізувалася в хвіст охопленої панікою шляхти (Ле, Наливайко, 1957, 334);

А було як наскочать січовик й на татарську орду, то дід так і вріжеться у саму гущину (Стор., І, 1957, 97);

З таким запалом урізався [Михайлик] в непохитну стіну рейтарства, аж німці від несподіванки подались перед ним (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 390);

// Вриватися, проникати в що-небудь, кудись (про звуки, світло тощо).

В шум, і зойки, і в жалісливу веселість скрипки врізувався спів Івана і старого Михайла (Стеф., І, 1949, 70);

У тишу високими металевими нотами врізається музика (Собко, Біле полум’я, 1952, 184);

Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину (Тич., II. 1957, 149).

4. перен. Залишати глибокий слід у пам’яті, в душі.

Є цифри, які міцно врізаються в пам’ять (Рад Укр., 2.IV 1946, 3);

Я всього раз його [Василя] бачила і за той раз гарячий його поклик так урізався в моє серце (Мирний, IV, 1955, 173);

Він примовк, мабуть, пригадуючи якісь подробиці, які врізались йому в дитячу пам’ять (Смолич, День.., 1950, 111).

ВРІ́ЗУВАТИСЯ², ВРІКА́ТИ, ВРІЧЛИ́ВИЙ див. урі́зуватися¹, уріка́ти і т. д.